Парасковія-Павла Рашковська

 (за фахом юрист, в даний час приватний екскурсовод)

Вперше про Станіслава Вінценза я почула в Бистрецькій восьмирічній школі від директора школи Романа Туранського в 1973 році, де розпочинала свою трудову діяльність. Він коротко мені розповідав, що в селі Бистрець жив польський письменник Станіслав Вінценз, мав свою вілу під полониною Гаджина, якому під час війни допогли місцеві жителі втекти через Чорні гори за кордон. Ось і вся інформація. Твори «На високій полонині» Станіслава Вінценза неодноразово бачила в музеї Івана Франка в селі Криворівня, які були написані на польській мові. Про твори Станіслава Вінценза та його біографію мені роповідав директор музею Микола Дзурак. Перекладу на українську мову його творів до 2012 року не зустрічала. Вперше прочитала перший том тетралогії «На високій полонині» – «Правда старовіку» в 2012 році. Цей твір переклав на українську мову прикарпатський письменник Тарас Прихасько. Твір читала, перечитувала, поверталася до прочитаного. Я впивалася цим твором, нотувала окремі його вислови. Перечитую цей твір вже втетє. Як Станіслав Вінценз любив Гуцульщину! Як він любив людей цього краю! Як він красиво і правдиво описував горян, особливо газду Фоку Шумеєвого з села Верхній Ясенів, природу, полонини,газдування, звичаї, обряди, мольфарство та історичні події на Гуцульщині. Твір художній, але твір написаний на правдивих, історичних фактах. В селі Верхній Ясенів живе і сьогодні родина Фоки Шумеєвого. Родина газди Дідушко живе в селі Красноїлля.

Багато що написаного Вінцензом у творі «Правда старовіку» мені відомо з роповідей моїх батьків, бабусі, особливо про силу ватри (вогню), полонинське життя, господарку, коней, ботеї овець, чарівників, примивки,перехід гуцулів через гору Копілаш, а далі потоком у місто Сигит на великий базар, про Олексу Довбуша та його опришків, звичаї, обряди та багато іншого. Найважливішою ідеєю твору «Правда старовіку» є реальність, розшифровування генетичного коду Гуцулії. Немаловажна тема твору є – віра горян в Бога, в людському виношуванні божественного духу. По сьогоднішній день гірські люди вважають, що смуток – це поганство або диявольська спокуса. Натомість християнство – це радість вільна, це доброзичливість приязна. А ще гуцули повторяють: «Поки гріють Діда, поки пишуть писанки, поки дзвонять у дзвони, поки ходять по хатах колядники, доти він – проклятий Архиюда не має сили шкодити, не може знищити цього світу». Про все це Вінценз написав у своєму творі. Твір «Правда старовіку» для мене стала настільною книгою. Багато розповідей з цього твору використовую під час надання екскурсій гостям Верховини. Про Вінценза та його світовий шедевр На високій полонині розповідаю екскурсантам у селі Криворівня в музеї Івана Франка, де є ціла кімната присвячена Вінцензу. Радію з того приводу, що у селі Бистрець планують відновити хату Вінценза в якій запрацює музей письменника. А ще буде добре, якщо здійсниться ідея – назвати Бистрецьку школу імені Вінценза, а Бистрецькі діти матимуть можливість навчатися в Польщі.

Praca naukowa finansowana w ramach programu Ministra Nauki i Szkolnictwa Wyższego
pod nazwą "Narodowy Program Rozwoju Humanistyki" w latach 2012-2015

© Copyright 2012 -2018 by Uniwersytet Wroclawski

Realizacja: RED Agencja interaktywna Wrocław